Від виховательки до реперки. Інтерв’ю з Альона Альона

Альона є справжньою сенсацією українського репу. The New York Times порівнює її з Azealia Banks, і вже незабаром ця виняткова артистка виступить на Ephemera Festival у Варшаві.

Даніл Вітковський : Чи ти хвилювалася перед тим, як розмістити свій перший кліп «Рибки»? Якими були твої очікування? 

Альона: Я не очікувала, що отримаю такий відгук . Тому я не хвилювалася, бо все проходило як завжди: я знімала і виставляла відео на Ютуб без жодних сподівань. Показувала то моїм знайомим, здебільшого я ділилася своєю творчістю тільки з ними. І ніхто з нас чи моєї команди не підозрював, що за два або три дні після публікації „Рибок” все зміниться. Число переглядів летіло вгору як божевільне. Тоді почали дзвонити журналісти.

Що ти відчувала, коли настав цей «бум»? 

Цей момент мене налякав. Я не мала досвіду і не знала, як поводитися, кому вірити, з ким співпрацювати. Особливо з медіа. Я ще не вміла розрізняти медіа: тих, для яких важливим була тільки афера і сенсація, від тих, які справді хотіли розвивати музичну сцену. Найбільш жахливим було б залишитися вихователькою. Реп і робота в дошкільному закладі, ймовірніше, не можуть йти один з одним у парі. Батьки дітлахів також не розуміли того, що я роблю.

Чи ти мала якусь неприємну ситуацію з медійною маніпуляцією? 

Найбільш провальна ситуація була тоді, коли мене запросили на конференцію педагогів, де я теж могла знайти благодійників для свого дошкільного закладу. Тому що там мало бути багато меценатів. Виявилося, що то був партійний з’їзд колишнього президента України Петра Порошенка. Я цілком цього не очікувала і була там недовго. Все, чого я хотіла, це допомогти своєму дошкільному закладу, в якому працювала. Але через нестачу досвіду, я не до кінця розібралася в ситуації, аби її уникнути. То був дуже цінний досвід, і після цього я створила собі список питань до кожної пропозиції, в якій зі мною хочуть співпрацювати. То був важливий урок для мене.

Який досвід з хейтом ти маєш? 

Моя історія з хейтерами досить цікава, тому що ніхто не знав, як мене сприймати – як серйозну артистку чи мем. Тому на самому початку я мала дуже багато хейтерів. Пізніше, коли мої пісні почали співати найбільш популярні артистки і артисти, і я почала писати тексти для їх треків, всі зрозуміли, що я тут всерйоз. Коли люди зауважили, що я постійно отримую нагороди за кордоном, вони упевнились, ким я є насправді, тому мої слухачі почали більше зосереджуватися над сенсом моїх пісень. Тоді ніякого хейта майже не було. Але неприхильні коментарі з часом повернулися. Спочатку я була тим стурбована, але пізніше дійшла висновку, що це стосується кожної особи, яка розкручується в такому бізнесі. То є тільки наслідки того, що ти здобуваєш популярність.

У який момент ти відчула себе зіркою? Що це тобі дало? 

Визначення „зірки” асоціюється у мене з 90-ми роками і пострадянською поп-культурою. Мені це не подобається, бо це не є чимось близьким для мене. Я не думаю, що слава вдарила мені у голову. Однак усвідомлення того, що ти являєшся популярним артистом/артисткою, має також своє обґрунтування. Маю на увазі управління своїм часом і енергією, яку ти використовуєш для інших. Ця батарейка вичерпна, і важливим є стежити за нею і мати силу для заняття власною творчістю.

Чим відрізняється попередня Альона, яка працювала вихователькою, від теперішньої?

Я надалі являюся письменницею і мислителем, звичайною людиною. Але багато чого змінилося. Я безперервно працюю над тим, щоб бути найкращою версією себе. Також відчуваю себе більш скромною і відповідальною, намагаюся зважати на те, що говорю і де. Також тепер я більш відкрита до людей. Колись я жила в дуже герметичному середовищі, тепер часто подорожую і щоденно пізнаю нових, цікавих людей.

Чи ти погоджуєшся з думкою „байдужість = насилля”. Особливо у важливих суспільних питаннях? 

Це дуже радикальна думка, але є в цьому якась правда. Якщо подумати, то в деяких ситуаціях байдужість так само підлягає покаранню правом. Але чи вона являється формою насилля? Мені важко однозначно відповісти на це питання. Кожен має право на те, щоб залишатися при нейтральній позиції. Можна не виходити на всі протести і не вирішувати: чи ти підтримуєш лівих, чи правих політиків. Однак є ситуації, коли байдужість може стати великою проблемою, і бути пасивним може сприйматися як дозвіл на насилля. Такими ситуаціями можуть бути: кривдження тварин або нищення навколишнього середовища. Наша планета знищується без перерви, і сама себе не захистить.

Вже сім років триває війна між Україною і Росією. Деякі території України окуповані. Коли в травні був шанс початку набагато більшого конфлікту, може навіть III світової війни, весь світ затримав дихання. Що ти думаєш про українських артистів, що виступають в Росії, з перспективи сьогоднішнього дня. 

Мені здається, що для цих людей головною є комерція. У Росії є більше можливостей, щоб виступати і заробляти. Відторгнення цієї можливості може бути досить важким рішенням. Я вважаю, що такі особи йдуть за своїми слухачами, а не навпаки. Мені здається, що так не повинно бути. Ці артисти і артистки не зацікавлені розвитком музичної сцени, а тільки тим, щоб задовольнити своїх фанатів і заробляти на цьому гроші. Я проти російських артистів, що виступають в Україні. Конфлікт справді існує! Росіяни не повинні ображатися на нас, а тільки на свою владу, коли ми їх не впускаємо. То їх рішення є приводом таких ситуацій.

WIĘCEJ